Автор методичного посібника – Едгар Хачатрян, керуючий директор вірменської неурядової організації «Мирний діалог» (“Peace Dialogue”), експерт і тренер з (міжнародної) мирної праці, запобігання насиллю, ініціювання діалогу і гендерних питань в конфліктних регіонах.

Едгар Хачатрян є одним з трьох тренерів нашої навчальної серії «Робота з досягнення діалогу і мирного врегулювання конфліктів за допомогою Форум-театру», яка проводилася з листопада 206 року по лютий 208 року в рамках нашого проекту «Подолаємо наслідки війни разом» в Україні і включала реалізацію 6 малих проектів учасниками навчання.

Керівником серії тренінгів була Інна Айрапетян, спеціалізований партнер нашого проекту з Росії (Чечня) й експерт з діалогічної роботи і посередництва за допомогою методу форум-театру, запобігання насиллю в сім’ї, викликаного війною, і травматологічної постконфліктної реабілітації.

Активності по форуму-театру, представлені в додатку, були підібрані Владіславой Крижной. Владислава Крижна, активіст і тренер форуму-театру з України (Горлівка, Запоріжжя)  – третій тренер навчальної серії.

Три тренера з України, Росії та Вірменії, які мають досвід роботи в країнах, зачеплених конфліктом, навчили українських активістів громадського суспільства, які вже були залучені до мирної роботи, різних стратегій використання форум-театру як засобу діалогу між конфліктуючими сторонами і запобігання подальших конфліктів. Крім того, учасники вивчили додаткові прийоми, такі як постановки вуличних театрів і форум-театрів за допомогою відео-історій.

Відразу після першого модуля учасники змогли застосувати отримані знання в шести субгрантових проектах і попрацювати над різними соціальними поствоєнними конфліктами в українському суспільстві. Всі ці проекти отримали менторську та фінансову підтримку в рамках нашого проекту.

Всього в цих 6 субгрантових проектах наших учасників взяли участь 996 осіб, в тому числі вимушені переселенці, колишні і нинішні учасники війни, представники приймаючих громад, діти і молодь з різних регіонів України та зони військових дій: 30 з них взяли безпосередню участь у семінарах з форум-театру і зробили постановки за актуальними конфліктними питаннями українського суспільства. Ці постановки були показані в цілому 866 особам, які потім разом з непрофесійними акторами, учасниками семінарів невеликих проектів обговорили представлені конфлікти і спільно шукали їх рішення.

В методичному посібнику представлені наступні субгрантові проекти : «Я тебе чую»  в Запорізькій області, «Агенти змін» в Київській області, «Інформування про права і можливості через метод форум-театру» в Бердянську, «Урбантеатр» в Бахмуті, а також проекти «Опорні пункти під час змін» в Одесі та «Як нам знайти спільну мову?», які проходили в Івано-Франківську.

Методичний посібник на тему «Форум-театр як метод відновлення і запобігання майбутнім конфліктам» призначений для активістів миротворчої діяльності в конфліктних регіонах, які вже знайомі з форум-театром і тепер хочуть використовувати його в діалогічній та посередницькій роботі. Крім того, він призначений для всіх суб’єктів громадського суспільства, які шукають відповідні інструменти для постконфліктної реабілітації та посередництва і які хотіли б дізнатися більше про метод форум-театру та його придатності для мирної праці.

Тут ви можете завантажити методичний посібник російською (і пізніше також українською) мовою в форматі PDF.

На додаток до цієї публікації ви знайдете всі інші матеріали і відео, створені в рамках нашого проекту «Подолаємо наслідки війни разом» і однойменного попереднього проекту на веб-сайті нашого проекту: вони відсортовані на двох окремих підсторінках згідно з відповідними напрямками роботи нашого проекту.

Всі матеріали, створені в нашому проекті «Подолаємо наслідки війни разом», можна знайти тут.

Відео-матеріали  проекту можна знайти тут.

Перший день був присвячений обміну напрацьованим досвідом, де учасники представили результати своїх субгрантових проектів і разом з тренерами провели «роботу над помилками». Всього, в рамках нашого навчання, фінансову та професійну підтримку отримали шість субгрантових проектів: “Я тебе чую” в Запорізькій області, “Агенти змін” в Київській області, «Через форум театр про права і можливості» в Бердянську, “Урбантеатр” в Бахмуті , “Точка опори в змінах” в Одесі, а також проект “Як знайти спільну мову?”, що проходив в Івано-Франківську.

Завдяки цим проектам, грантери змогли безпосередньо після першого модуля реалізувати отримані ними знання і тим самим активно брати участь у миротворчому процесі та вирішенні військового конфлікту в українському суспільстві.

У другій і останній частині модуля учасники покращили свої навички в аналізі та обробці конфліктів за допомогою Форум-театру і вивчили додаткові техніки. Зокрема, вони поглибилися в перехід від аналізу конфлікту до центрального питання для постановки форум-театру, а також успішну інтеграцію страхів і потреб учасників конфлікту в постановку. Крім того, учасники дізналися про такі додаткові техніки, як вуличний театр і постановки форум-театру за допомогою відеосюжетів.

Окрім тренінгу, в рамках проектного компонента «Робота з досягнення діалогу і мирного врегулювання конфліктів за допомогою Форум-театру» в цьому році буде розроблено та опубліковано методичний посібник на тему «Форум-театр, як метод вирішення і запобігання конфліктів» на трьох мовах.

Ми вітаємо всіх учасників з успішним закінченням тренінгу та бажаємо їм успіхів у їх майбутніх проектах.

Субгрантовий проект «Як знайти спільну мову» є одним з 5-ти реалізованих проектів в рамках нашого навчального курсу «Використання методу форум-театру в переговорній і миротворчій діяльності». Його реалізатор Юлія Острогляд, з організації «Всеукраїнська асоціація «Українці для Донбасу і Криму», свого часу стала учасницею цього освітнього курсу, що дозволило їй, використовуючи набуті нові знання в області форум-театру, втілити власний миротворчий проект в життя. Мета проекту полягала в тому, щоб опрацювати внутрішній соціальний конфлікт як наслідок війни, в якому вибір мови (російської або української) прирівнюється до політичної позиції людини і, як наслідок, зіштовхує його з упередженнями та дискримінацією.

У проекті «Як знайти спільну мову» взяли участь двадцять жителів Івано-Франківська, а саме – десять російськомовних (переважно переселенців) і десять україномовних (переважно місцевих жителів).

На першому етапі проекту тренер Юлія Острогляд вирішила провести два окремих тренінги для російськомовних і україномовних учасників, результатом яких стали дві форум-постановки, де учасники показали своє одностороннє бачення конфлікту на ґрунті мови, як наслідку війни. На другому етапі всі двадцять учасників проекту працювали разом, де обидва  сценарії були об’єднані в одну постановку під назвою «Як мова і язик посварилися».

Прем’єра форум-вистави «Як  мова і язик посварилися », пройшла 3 серпня в Івано-Франківську, куди представники конфліктуючих сторін з числа вимушених переселенців і місцевого населення також були запрошені.

Дія відбувається на іменинах батька юнака Сашка, уродженця Івано-Франківська. На свято він приходить зі своєю нареченою Катею, яка є переселенкою з Криму. Сашко і Катя вітають батька і дарують в подарунок светр, на якому є написи російською мовою. Це одразу викликає незадоволення голови родини, і він відмовляється брати подарунок. В цей же час до Каті починаються претензії, з приводу того, що їй необхідно вивчити українську мову.

Далі в гості приходять батьки Каті, які також є переселенцями з Криму. У розмові вони скаржаться на те, що в Івано-Франківську ніхто не розмовляє російською, а їм дуже важко розуміти і вивчати українську мову. Ця розмова знову провокує конфлікт. Батько Сашка висловлює свою думку, що, якщо живеш в Україні, то треба вчити українську мову і говорити тільки на ній. На що батьки Каті відповідають, що звикли за багато років говорити російською мовою, їм важко буде вивчати заново, тим більше, що їх і так всі розуміють.

На святі також присутня сестра господаря будинку, Оксана, яка 20 років прожила в східній Україні, одружена з уродженцем Донецької області. Після того, як її чоловік загинув на війні на сході України в 204 році, вона повернулася до брата в Івано-Франківськ. Оксана також докоряє Каті в небажанні вивчати українську мову, тому що сама вона, в свою чергу, переїхавши на схід, доклала багато зусиль і вивчила російську.

Взаємні докори переростають у відкритий конфлікт. Катя не знаходить в собі сили, щоб захистити свою позицію. А після того, як її батьки втручаються в конфлікт, починається  бійка.

У цей момент вистава закінчується, а джокер (так в форум-театр називається ведучий) починає форум, тобто відкриту дискусію з пошуком рішень для конфлікту, показаного в постановці, і відкриває сцену для публіки. Адже мета форум-театру полягає саме в тому, щоб спільно знайти такі варіанти дій, завдяки яким конфлікт можна було мирно врегулювати, а в кращому випадку – уникнути його. Кожен глядач має можливість вплинути на показаний конфлікт в той момент, коли він, або вона, виходить на сцену і, замінюючи того чи іншого актора, програє альтернативну поведінку в представленому конфлікті.  Таким чином, в ході форуму різні варіанти дій, пропоновані аудиторією, перевіряються безпосередньо на сцені на наявність потенціалу до вирішення конфлікту, що триває до спільного його урегулювання.

Таким чином, два рази на сцені замінили Сашка, нареченого Каті, що в обох випадках зайняв більш активну позицію в конфлікті і став медіатором між батьками, Катею і її сім’єю. У першому випадку, Сашко спробував захистити свою наречену, поставивши особистісні позитивні якості Каті і її любов вище вибору мови. У другому випадку він нагадав присутнім, що всі вони, незалежно від мови, є українцями, що живуть в одній країні і, отже, повинні спробувати розмовляти один з одним, а не проти один одного – незалежно від того, якою мовою. Слова Сашка вплинули і привели до відкритої розмови між усіма учасниками конфлікту. Вони проявили взаємний інтерес до життєвої ситуації кожного з них, на яку вплинула війна, втеча із зони військових дій і непередбачений приплив вимушених переселенців.

Показана в постановці проблема була актуальна для багатьох глядачів в аудиторії, які пережили подібний досвід з початку військових дій. Як україномовні, так і російськомовні учасники форуму відзначили, що прояв дискримінації існує як по відношенню до одних, так і до інших мов, а наявність мовної відмінності штучно використовується для поділу і розколу людей на західних і південно-східних Українців.

Субгрантовий проект «Як знайти спільну мову» виявив існуючі мовні бар’єри, які є наслідком війни, і показав, як за допомогою делікатного аналізу конфлікту і постановки форум-театру організувати відкритий простір для діалогу. Завдяки такому діалогу учасники проекту змогли подолати мовні бар’єри і стереотипне мислення через індивідуальний обмін і розуміння страхів і потреб своїх опонентів.

Повну версію постановки форум-театру «Як  мова і язик посварилися », можна побачити в наступному відео:

https://www.youtube.com/watch?v=349fwrX4HE

Так, в Одесі був реалізований субгрантовий проект «Точки опори в змінах» під керівництвом Наталії Гунькіної, нашої учасниці, з реабілітаційного центру Св. Павла. У проекті взяли участь 5 жителів міста Одеса, серед яких внутрішні біженці, місцеві жителі, співробітники органів соціального захисту та добровільні помічники.

Субгрантовий проект «Точки опори в змінах» займається врегулюванням існуючих конфліктів внаслідок війни, що виникають між цими соціальними групами. Причинами цих конфліктів в Одеській області є, перш за все, брак житлових приміщень для біженців і упереджене ставлення деяких соціальних працівників до внутрішньо переміщених осыб або людей, які проживають в непідконтрольних Україні областях.

Три сценарію вистави форум-театру під назвою «Конфлікти при адаптації переселенців в мирне життя», написані в рамках субгрантового проекту, засновані на реальних історіях і досвіді учасників.

На початку військового конфлікту приморське місто Одеса прийняло безліч внутрішніх біженців. Хвиля готовності допомогти і підтримати захопила багатьох місцевих жителів, які надавали потерпілим від війни житло за малу плату або навіть безкоштовно. Однак з початку періоду відпусток в місто прибувало все більше туристів з інших регіонів України, і мешканці, особливо ті, які живуть на кошти від здачі в оренду приміщень туристам, більше не могли надавати дешеве житло внутрішнім біженцям. Конфлікти, що виникають в цій ситуації, демонструють перші дві постановки форум-театру.

У першій постановці господиня квартири знаходиться перед важким рішенням: вона змушена вибирати між допомогою молодій жінці-біженці з дитиною, якій вона дала притулок безкоштовно, і платоспроможними туристами.

Схожу ситуацію показує другий сценарій. Керівниця пансіонату через наплив туристів зобов’язана номера, які спочатку займали внутрішні біженці, передати платоспроможним постояльцям. Без прав на житло та брак грошей, сім’ї, що втекли, вимушено розглядають можливість повернення на непідконтрольні українському уряду території, і таким чином, в район військових дій.

У центрі уваги третьої постановки показуються прихована ворожість і упередження деяких соціальних працівників по відношенню до людей, які проживають на непідконтрольних українському уряду територіях, в даному конкретному випадку до літньої подружньої пари. Вихідною точкою цієї історії  стало правило, за яким пенсіонери з цих регіонів з початку війни в Східній Україні зобов’язані кожні три місяці реєструватися в органах соціального захисту в населених пунктах, підконтрольних українському уряду. Тому, хто цього не дотримується, українським урядом пенсія не виплачується. Третій сценарій відображає таку поширену проблемну ситуацію, коли люди через хворобу не можуть виконати цю умову і залишаються потім без коштів на прожиття.

У постановці форум-театру проекту «Точки опори в змінах» літня подружня пара знаходиться в розпачі, якраз через таку ситуацію на контрольно-пропускному пункті, де вона піддається додатковій дискримінації через їх місце проживання.

У цьому місці спектакль обривається, і модератор форуму відкриває сцену для публіки, тобто загальну дискусію і пошук рішень зображеного в спектаклі конфлікту. Метою форум-театру є спільний активний пошук варіантів способу дій, за допомогою яких можна урегулювати конфлікт мирно або навіть не допустити його: під час вистави кожен на свій розсуд може вплинути на розвиток подій, приміряючи на себе ту чи іншу роль і пропонуючи інші дії для цієї ролі в представленій конфліктної ситуації. Таким чином в ході форуму запропоновані публікою варіанти способу дій перевіряються безпосередньо на сцені на свій потенціал вирішення конфліктів і спільно поліпшуються.

Одеські глядачі в залі активно брали участь в форумі і з великим захопленням спільно шукали рішення представлених конфліктів. Запропонованими варіантами дій в показаних конфліктних ситуаціях, наприклад, були: можливість того, що господиня квартири в першому сценарії запропонує туристам своє власне житло, а сама переїде в квартиру до сім’ї біженців на час перебування туристів, або можливість того, що чиновник в третій постановці проявить більше співчуття до літньої подружньої пари і проконсультує її, як можна діяти в цій ситуації далі.

Повну постановку «Інтеграційні конфлікти внутрішніх біженців на шляху до мирного життя» ви можете подивитися в наступному відео російською мовою:

https://youtu.be/EGtCfnKYvs

«Точки опори в змінах» – це один з шести проектів форум-театру зі зменшення конфліктів всередині українського суспільства, викликаних війною. Цей проект професійно супроводжувався і фінансово підтримувався нами в рамках навчального курсу «Форум-театр в переговорній і миротворчої діяльності». Ініціатори планують подальші постановки форум-театра «Конфлікти при адаптації переселенців в мирне життя» в інших населених пунктах Одеської області.

У рамках субгрантового проекту «Урбантеатр», що у свою чергу реалізується в рамках нашого навчального курсу «Використання методу форум-театру у переговірній і миротворчій діяльності», студентам навчальних закладів м. Бахмут запропонували обговорити посталу на тлі переміщення напругу в колективі як між студентами, так і серед викладачів. Проект спрямований, у першу чергу, на виявлення причин конфліктних ситуацій і руйнування упереджень та стереотипного мислення по відношенню до студентів-переселенців. Метод форум-театру передбачає активну участь глядачів у дійстві, що відбувається на сцені, коли кожен може вплинути на розвиток ситуації, заміняючи акторів або пропонуючи їм свій варіант вирішення конфлікту. Координується процес, так званим, джокером форум-театру, котрий веде форум.

Субгрантовий проект був ініційований Владиславом Глушком з громадської організації «Міцна громада», який є учасником проведеного нами навчального курсу «Використання методу форум-театру в переговірній і миротворчій діяльності». Учасники цього курсу отримали фінансову й професійну підтримку для реалізації власних проектів.

9 студентів, половина з яких – вимушені переселенці, взяли участь у субгрантовому проекті «Урбантеатр». Під час тренінгів студенти самі написали сценарій і створили театральну постановку під керівництвом тренера, яким також був Владислав Глушков. В основу сценарію, що складався з трьох міні-сценок, поклали існуючі конфлікти й реальні історії з життя Горлівського інституту іноземних мов.

Інститут, можна сказати, пережив вимушене друге народження, коли довелося починати все з нуля: нове приміщення для навчального закладу, гуртожитки для студентів, методична база та інше. Але найбільша проблема – психологічний стан студентів і викладачів, багато з яких дотепер живуть у стані перманентного стресу на тлі не тільки переїзду, але й перенесених особистих втрат, таких як втрата домівки, безпеки, родичів і друзів, котрі залишилися на непідконтрольній території.

Для приймаючої сторони м. Бахмута переміщення Горлівського інституту іноземних мов, що спричинило новий перерозподіл місць у гуртожитках міста, нову систему проведення іспитів та ін., стало не менш раптовою подією й джерелом соціальної напруги. І студенти-переселенці й місцеве населення перебувають у постійному стресі, адже лінія фронту проходить усього в декількох кілометрах від міста.

Все це напряму вплинуло й на набір необхідної кількості студентів, від чого прямо залежить існування вузу. Згідно зі статистичними даними разом з Горлівським інститутом переїхало не більше третини колективу й студентів. Переміщений інститут постав перед загрозою розформування, що спричинило б переведення студентів в інші вузи, а викладачі й наукові співробітники втратили б роботу.

З метою популяризації інституту студенти-активісти стали проводити заходи з профорієнтації, концерти й свята. У такий спосіб їм вдалося допомогти вузу, збільшивши до нього інтерес, а разом із цим і кількість студентів, прийнятих на навчання в новому навчальному році. Але крім активної студентської діяльності, студентам, зокрема переселенцям, доводилося підзаробляти, щоб фінансувати своє навчання. Адже в результаті вимушеного переміщення багато хто з них втратив домівку і допомогу батьків.

Через громадську діяльність і роботу студенти-активісти періодично пропускали заняття, вчилися в прискореному темпі, брали індивідуальні графіки лекцій. Щоб допомогти таким студентам, Міністерством освіти України була видана всеукраїнська Постанова «Про розподіл стипендіальних виплат», за якою кожному студентові за громадську діяльність викладач на іспиті має право додати додаткові бали та у такий спосіб збільшити шанси на підвищену стипендію. Нова система балів стала причиною виникнення внутрішнього невдоволення серед місцевих студентів, які не займаються громадською діяльністю й не підпадають під нову систему заохочення.

Щоб показати конфлікт з різних сторін, у проекті «Урбантеатр» взяли участь як студенти, котрі займаються громадською діяльністю, отримуючи додаткові бали, так і студенти, котрі регулярно відвідують лекції та складають всі іспити. Підготовлену виставу форум-театру показали студентам і жителям Бахмута, після чого була проведена дискусія із глядачами. При цьому з’ясувалося, що показані три конфлікти є актуальними не тільки у стінах обраного інституту, але й в цілому для всього студентства м. Бахмут.

Проект «Урбантеатр» став необхідною платформою для ідентифікації існуючих проблем, відкритого діалогу між студентами-акторами й глядачами та для налагодження нових контактів серед учасників. Після закінчення постановки студенти, викладачі й місцеві жителі, які також були присутні в залі, стали більш відкриті до компромісів і співробітництва. Форум-театр допоміг їм переоцінити своє ставлення один до одного та зрозуміти, що наслідки війни відображені в кожному з них, і необхідний індивідуальних підхід до кожного, навіть у рамках освітньої системи.

На даний момент усе більше місцевих абітурієнтів приходять у Горлівський інститут, але двері також відкриті й для студентів з непідконтрольних територій Донецької й Луганської областей. Питання інтеграції й взаємин між студентами ще довгий час будуть актуальними в цьому навчальному закладі.

Даний субгрантовий проект «Агенти змін», поряд з іншими п’ятьма субгрантовими проектами форум-театру фінансується, а також підтримується нами на професійному рівні в рамках навчального курсу «Використання методу форум-театру в переговірній і миротворчій діяльності». Проект направлений на сприяння вирішенню існуючих конфліктів, що виникли в результаті війни на сході України, усередині груп і між групами тимчасово переміщених осіб, учасників воєнних дій і приймаючої громади. Аліна Даниленко є однією з учасниць даного навчального курсу, що дозволило їй, використовуючи набуті нові знання, втілити власний проект у життя.

Для постановок форум-театру «Агенти змін» були відібрані реальні ситуації з життя підлітків, котрі зіштовхнулися з наслідками війни на сході України. В основу першого сценарію постановки «Вимушений переїзд» ліг конфлікт на ґрунті упереджень і дискримінації з боку однокласників по відношенню до хлопчика-переселенця, котрий приїхав до нової школи з міста, що знаходиться на лінії розмежування в Донецькій області. Незважаючи на те, що один з однокласників заступається за свого нового друга, хлопці не можуть протистояти натиску й тиску з боку однолітків у класі. Обидва школярі опиняються у складній ситуації.

Для другого сценарію вистави підлітки обрали хвилюючу їх тему міжособистісних взаємин на тлі ревнощів. При цьому один із хлопців також є переселенцем, а інші учасники місцевими жителями. І незважаючи на те, що розлад між хлопцями розпалюється через ревнощі, а з моменту переселення пройшло вже три роки, відразу ж спливає й конфлікт на ґрунті «свої» і «чужі», «котрі понаїхали» і «місцеві». Для головного героя це стає обтяжливим фактором, адже тепер йому доводиться відбиватися й від цих докорів теж. Завершується вистава тим, що головного героя заарештовує міліція без з’ясування обставин і веде у відділення.

Особливістю форум-театру є те, що будь-який глядач може раптово стати актором. Та сама ситуація програється декілька разів, міняючи головних героїв, даючи кожному учасникові можливість запропонувати своє власне вирішення конфліктної ситуації. Як і в першому, так і в другому випадках глядачам постановок пропонувалося стати «агентами змін»: вийти на сцену, спробувати розв’язати конфлікт і допомогти його учасникам.

В обох постановках школярі виходили із залу для глядачів на заміни й підтримували головних героїв, показуючи своєю поведінкою, що насамперед має значення те, ким людина є як особистість, а не те, з якої частини країни вона приїхала. Також говорили про те, наскільки важливе вміння співчувати один одному й допомагати у важких ситуаціях. Наприклад, у другій ситуації з конфліктом на двоїстому ґрунті ревнощів і упередження по відношенню до підлітка-переселенця студенти училища пропонували учасникам постановки не залишатися байдужими спостерігачами й виявити активну позицію в момент його затримки міліцією.

Для багатьох учнів-підлітків це стало першим досвідом публічного виступу й участі у такого роду заходах, що дозволило учасникам розкритися й показати свою індивідуальність, а також спробувати себе у ролі миротворців, взяти участь у переговорному процесі, навчитися захищати свої права, волю й власну гідність.

Школярі-глядачі настільки перейнялися ситуацією, що навіть після закінчення вистави підходили до організаторів, дякували їм і цікавилися, чи можуть вони допомогти хлопцям-акторам у реальному житті. На диво, залишилися й викладачі училища, котрі зацікавилися запропонованою нами методикою форум-театру, завдяки якій школярі виявили себе більш ініціативними, співчутливими й зацікавленими у подоланні конфліктів, спричинених війною на сході України, не тільки на сцені, але й у житті.

Показали постановки у двох навчальних закладах: Димерській гімназії й Катюжанському вищому професійно-технічному училищі. Повний відеозапис постановки форум-театру субгрантового проекту «Агенти змін» буде представлений нами найближчим часом.

Про те, як проходить субграновий проект із використанням методу форум-театру «Я тебе чую», який стартував 3 квітня 207 року в Запорізькій області, розповідають самі учасники проекту в інтерв’ю одному місцевому каналу. Актори й глядачі діляться своїми враженнями від прем’єри постановки «За сімейними обставинами», показаної в Запорізькій бібліотеці для молоді. Новий досвід участі в проекті, направленому на вирішення соціальних конфліктів, що є наслідками військового конфлікту на сході України, у такому незвичному форматі форум-театру сподобався як акторам, так і глядачам. У постановці були порушені гострі соціальні теми, на які спільними зусиллями були знайдені рішення. На думку деяких учасників, метод форум-театру може стати дуже перспективним у подоланні наслідків війни.

Субгрантовий проект «Я тебе чую» буде реалізований у рамках навчального курсу нашого проекту «Використання методу форум-театру в переговорній и миротворчій діяльності» у період із квітня по серпень 207 р. у сімох населених пунктах Запорізької області: м. Запоріжжя, смт. Новомиколаївка, смт. Розівка, м. Василівка, м. Пологи, смт. Більмак і м. Гуляйполе.

квітня відбулася прес-конференція, присвячена презентації проекту «Я тебе чую» в Запоріжжі, знайомство з «комунікаційний центром « Долоні » і партнерами проекту на місцевому рівні. Проект спрямований на сприяння вирішенню існуючих конфліктів, що виникли в результаті військових дій всередині груп і між групами тимчасово переміщених осіб, що приймає спільноти і воїнів антитерористичної операції. Головною методикою, яка буде використовуватися при реалізації проекту, є Форум театр – метод, який ефективно показав себе в діалоговій та миротворчій роботі. Як заявила реалізатор і тренер проекту Головко Лариса: «Для нас важливо показати учасникам і глядачам, які прийдуть на показ постановок, важливість спілкування саме всередині сім’ї, побудови діалогу, що необхідно навчитися чути і слухати один одного, щоб мати шанс розв’язати існуючі конфлікти» . Фокус всього проекту спрямований саме на вирішення сімейних конфліктів, які виникають в сім’ях ВПЛ і учасників бойових дій. Також буде робитися акцент на взаємодії представників цих груп з місцевою громадою. Дана тема була вибрана не випадково. Як вважає сама Лариса і учасники-актори, які беруть участь в розробці сценаріїв, кожна людина є членом якоїсь сім’ї, може бути дружиною, дочкою, братом, батьком, матір’ю і т.д. і важливо вчитися вирішувати конфлікти всередині сімей, підтримувати один одного в складних ситуаціях, знаходити слова для діалогу, аргументи для компромісу, тому що це впливає на все наше життя і відбивається на взаєминах з оточуючими.

Як зазначила виконуюча обов’язки директора бібліотеки, де проходила прес-конференція, Писанец Вікторія Володимирівна, яка до того ж є і актрисою однієї з груп: «Ми взяли рівень сім’ї для демонстрації і вирішення виникаючих конфліктів, тому що це в нашій компетенції сприятливо вплинути на виникаючі ситуації. Ми не можемо вирішити збройний конфлікт в глобальному сенсі, а працювати з сім’ями в рамках наших можливостей ».

Всього заплановано 4 театральних постановок в Запоріжжі і області. На довгострокову перспективу організатори планують, що три групи акторів залишаться на базі партнерських освітніх установ, а саме Запорізького коледжу радіоелектроніки і Запорізького металургійного коледжу, і будуть в подальшому, навіть після закінчення проекту, застосовувати методику форум театр у своїй діяльності. На прес-конференції також була присутня представник Департаменту культури і туризму Запорізької області, яка висловила свою підтримку від імені місцевої влади і зацікавленість в реалізації даного проекту в регіоні.

І з невеликою перервою в заходах, вже 3 квітня відбулася прем’єра постановки «За сімейними обставинами» в форматі форум театру, де сценарій пишуть самі актори, основою для якого є реальні історії людей і рішення показаних конфліктів допомагають знайти глядачі, що прийшли на виставу. Прем’єра також відбулася на базі Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва, яка перестала бути просто сховищем для книг, а стала центром згуртування громади і одним з партнерів проекту «Я тебе чую» в м.Запоріжжя. Згідно зі сценарієм «червоною лінією» є конфлікт між членами сім’ї, які змушені були переселитися з Донецької області в квартиру матері головного героя. Також в постановці присутній конфлікт поколінь і наявність в сім’ї авторитарної людини, в даному випадку матері головного героя, яка всіма силами не може примиритися  з новими обставинами і проявляє крайню жорсткість по відношенню до всіх членів сім’ї. Але найбільше страждає син, на якого покладено відповідальність за сім’ю, майбутню дитину, вирішення матеріальних і побутових проблем, і, до того ж, постійно страждає від гніту і докорів своєї матері. Як відзначили глядачі, ця ситуація є типовою і актуальною, також для місцевої громади, не включаючи обтяжливого факту переселення, і наявності, як слідства, психологічних травм у героїв театральної вистави, тому прийняли постановку, і підняту тематику відкрито, з цікавістю шукали вирішення конфліктів.

Данный субгрантовый проект был одобрен международной комиссией и получил финансирование в рамках конкурса проектов, который проходил для участников учебного курса «Использование метода форум театр в переговорной и миротворческой деятельности». Учебный курс реализовывается, как часть большого международного проекта «Преодолеем последствия войны вместе.

астина великого міжнародного проекту «Подолаємо наслідки війни разом».

У рамках проекту «Подолаємо наслідки війни разом» значна увага приділяється миротворчим і діалоговим практикам, як способам вирішення існуючих соціальних конфліктів і попередження нових у майбутньому. Основною методикою в цьому напрямку є форум-театр – спосіб роботи із групами, що поєднує у собі творчість і обговорення серйозних тем, акторську гру для непрофесійних акторів і комплексний аналіз конфлікту. Для активістів і волонтерів, котрі працюють із соціальними групами, які в той чи іншій мірі зіткнулися з війною на Сході України, був розроблений спеціальний навчальний курс «Використання методу форум-театру у переговірній і миротворчій діяльності» від експертів з України, Північного Кавказу й Вірменії. Після проходження першого модуля навчання учасники курсу мали можливість одержати фінансову підтримку своїх ініціатив, спрямованих на побудову діалогу й вирішення конфліктів між різними соціальними групами в українському суспільстві. За підсумками конкурсу шість проектних заявок одержали фінансову підтримку. Кожен із проектів є особливим, креативним, важливим для обраних громад великих міст і маленьких селищ, а також містить в собі провідну методику роботи – форум-театр.

У Запорізькій області готуються до реалізації два проекти, заходи яких заплановані в Запоріжжі, Бердянську й декількох селищах міського типу. Проект «Я тебе чую» спрямований на побудову діалогу між тимчасово переміщеними особами, колишніми й теперішніми військовослужбовцями, а також представниками місцевих громад. Покази плануються в бібліотеках, освітніх центрах і навіть у військових частинах міста Запоріжжя. У місті Бердянську за допомогою проекту «Через форум-театр про права й можливості» організатори планують сприяти налагодженню діалогу між громадськими лідерами міста, як приймаючою стороною, і жінками – ТПО, котрі проживають у Бердянську, а також освітити аспект всієї складності ситуації й наслідків воєнних дій для жінок, які стали тимчасово переміщеними особами й поєднують виховання дітей, роботу й громадську діяльність.

Тема адаптації тимчасово переміщених осіб є також актуальною не тільки для дорослої частини населення, але й для дітей, які вимушено покинули свої домівки. Існуюча ситуація сприяє збільшенню напруги й упереджень між дітьми-переселенцями й дітьми військовослужбовців. На базі психологічного реабілітаційного табору «Лісова застава» у Київській області для дітей, які стали тимчасово переміщеними особами, проживають у буферній зоні, а також для дітей військовослужбовців в рамках проекту «Агенти змін» планується створення постановок з дітьми в головних ролях і подальша їхня демонстрація в самому таборі та декількох школах району. За словами організаторів, проект дозволить знизити упередження, стигму, що поширені серед місцевих жителів, щодо політичних переконань, моральних якостей і намірів родин ТПО і військовослужбовців, а також жителів прифронтових територій.

Дуже складними, але не такими популярними, серед громадськості є проблеми «переміщених» вищих навчальних закладів з територій Донецької й Луганської областей, де тривають воєнні дії. Так, один з грантових проектів – «Урбантеатр» – спрямований на вирішення конфліктів, що виникають між місцевими жителями, викладачами й студентами, з однієї сторони, й викладачами й студентами «переміщених» вузів, з іншого боку, а також на мобілізацію в останніх активної життєвої позиції. Крім цього, одним із завдань проекту є звернення уваги громадськості до існуючих проблем і складностей, з якими зіштовхуються студенти й викладачі «переміщених» вузів на даний момент. Реалізація проекту планується в м. Бахмут Донецької області, що знаходиться дуже близько до лінії розмежування.

П’ятий проект, підтриманий міжнародною комісією – «Точка опори в змінах» спрямований на навчання й консолідацію активістів, котрі працюють із тимчасово переміщеними особами, учасниками бойових дій та їхніми родинами у місті Одеса, і є інструментом реагування на гострі конфлікти, що виникають між волонтерами, представниками соціальних служб і ТПО.

Проблема конфліктів на ґрунті мови між російськомовними й українськомовними жителями є також актуальною на даний момент, і загострилася вона внаслідок воєнних дій на Сході України. Проект «Як знайти спільну мову?» відповідає на очевидний гострий конфлікт, що має місце в Івано-Франківську між російськомовним та україномовним населенням. На тлі цього конфлікту живиться й зростає недовіра, поширюються стереотипи і взаємні обвинувачення між представниками цих груп. За допомогою форум-театру планується створення простору й діалогового майданчика для них з метою вирішення й запобігання цим конфліктам, що виникають внаслідок воєнних дій на Сході України.

І як ми можемо запобігти виникненню подальших конфліктів у майбутньому?» Ці питання постали перед 4 учасниками першого модуля навчального курсу «Використання методу форум театр в переговорній та миротворчій діяльності», що відбувся минулого тижня в Чернігові, поблизу Києва. Мета – передати українським громадським активістам, які приїхали з Одеської, Полтавської, Київської, Донецької, Запорізької, Харківської й Івано-Франківської областей, різні стратегії використання форум-театру, як засобу для побудови діалогу між сторонами конфлікту.

Для цього учасники розробляли в міні-групах імпровізаційні сценки щодо актуальних проблем і намагалися проаналізувати сам конфлікт, та зробити конкретний аналіз цільових груп. Крім того, вони навчилися виявляти страхи й потреби фігурантів для того, щоб можна було знайти спільні інтереси для  діалогу.

Практичний семінар проходив під керівництвом трьох досвідчених тренерів з методу форум-театр і його застосування в регіонах конфлікту (постконфлікту) – Інни Айрапетян із Чечні, Владислави Крижної з України й Едгара Хатчатряня з Вірменії. Учасники мали гарну можливість обмінятися досвідом, а також дізнатися, як можна працювати з урахуванням культурних особливостей у різних контекстах, і які можливі ризики необхідно враховувати при використанні методу у процесі відновлення миру.

Учасники, які готові вже зараз застосовувати метод у своїй роботі, наприклад, із внутрішньо переміщеними особами або колишніми учасниками воєнних дій, тепер мають можливість у наступні місяці втілити в життя набутий досвід у міні-проектах й разом з тим активно брати участь у вирішенні конфліктів в українському суспільстві, які стали наслідками військового конфлікту  й внести свій вклад у процес відновлення миру в Україні.

У другій частині тренінгу в жовтні 207 року буде проаналізований досвід міні-проектів, і учасники відповідно до цього зможуть підвищити свою кваліфікацію в роботі над створенням діалогу за допомогою форуму-театру. Крім того, в рамках проекту планується фестиваль форум-театру, на який будуть запрошені учасники даного курсу та активісти форум-театру з інших східноєвропейських зон конфлікту.