Тренінг для психологів та працівників соціальних служб НКО, які працюють з проблемами насильства в родині (3 дні, 20 учасників)
Воєнні події та насильство в родині
Воєнні події – це події суспільного значення, після яких залишаються комплексні, глибокі, іноді дуже тривалі за часом наслідки, скрізь, де відбуваються війни. В цілому, коли говорять про війну, виділяють два основних аспекти наслідків – матеріальні та людські втрати. Однак, існує цілий ряд дій, що несе довготермінові чи короткотермінові рефлексії, які дуже часто залишаються немов у тіні, і які не беруть до уваги при комплексному аналізі наслідків війни. Ми говоримо про різні види фізичного насильства, застосування тортур, травматизм, пам’ять про які ті, хто вижили, несуть з собою все життя. Ця пам’ять, ці наслідки значною мірою ускладнюють життя людини, її залученість в суспільні процеси та продуктивність життя.
Ліквідація наслідків, що виникли в результаті застосування різноманітних видів фізичних тортур, насильства та сексуального насильства, вимагає тривалої та масштабної роботи всіх сегментів суспільства, інститутів влади та неурядового сектору. Люди, що пережили війну, дуже часто несуть свій важкий травматичний досвід до кінця життя, так само як і ті люди, хто через війну, сексуальне насильство чи отримані поранення одержав фізичні каліцтва та до кінця життя залишився інвалідом.
Санація та попередження таких наслідків надзвичайно важливі, як важлива санація наслідків матеріального походження. Покарання осіб, що скоїли воєнні злочини, для жертв є мірою торжества справедливості та морального задоволення, і в той же час – це міра є попередженням можливого виникнення чи повторення злочинів. Завдяки покаранню винних, у жертви є знову з’являється внутрішнє відчуття самоповаги, збільшується потенціал людини для продуктивного включення у суспільні процеси, формується середовище, в якому життя може бути звільнене від страхів чи тиску. Це особливо важливо для жертв, що є учасниками процесуальних дій проти військових злочинців чи осіб, звинувачених у скоєнні військових злочинів. Аби такі процеси були ефективними та продуктивними, жертвам необхідна підтримка у їхньому прагненні до задоволення правди. Різні форми надання підтримки жертвам всіх видів насильства є обов’язковими заходами в усіх сегментах суспільного устрою. Для ефективної роботи необхідна також взаємна координація усіх суб’єктів, задіяних в даних процесах.
Насильство в родині можна розглядати як найпоширенішу форму порушень прав людини, до якої, тим не менш, суспільство відноситься з високою мірою толерантності. У спеціалізованій літературі можна зустріти думку, що насильство в родині виникає переважно внаслідок посттравматичного стресового синдрому та як наслідок воєнних подій, які провокують появу агресивної поведінки в партнерських відносинах. Однак, насильство в родині присутнє і в тих суспільствах, де воєнні конфлікти не велись, і партнери не були прямими чи опосередкованими учасниками воєнних конфліктів. Сексуальне насильство та насильство в родині, жертвами яких, частіше за все, стають жінки та дівчата, є перепоною для довготермінового розвитку та функціонування суспільства, в якому фундаментальні цінності засновані на повазі прав людини без виключення та гендерної відмінності. Ці цінності мають стати дороговказуючим орієнтиром для дій державних органів правосуддя у їхній залученості в процеси протидії та боротьби проти насильства, а також лікування наслідків насильства, надання підтримки та захисту жертвам. Орієнтація вектору роботи правоохоронних органів на проблеми та виклики, з якими стикаються жінки та дівчата, які пережили різні форми сексуального насильства чи насильства в родині, відкриває можливості для жертв наблизитись до істини, нівелювати почуття власної безпорадності та залишеності “всіма”, тобто тих емоційних станів, з якими їм доводиться жити кожен день. Насильство в родині представляє собою цілий комплекс поведінкових проявів з метою встановлення контролю над членами родини шляхом застосування сили, залякування та маніпулювання. Частіше за все, жертвами насильства стають діти, жінки, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Їх об’єднує той факт, що вони знаходяться у становищі слабких у відносинах, що склались, а діти, похилі люди та люди з особливими потребами перебувають ще й у залежному стані від дорослих членів родини.
Не дивлячись на те, що насильство в родині може проявитись в будь-яких класових і соціально-економічних верствах суспільства, існує ряд факторів, пов’язаних з більшою ймовірністю проявів насильства. Важливо знати такі фактори, адже вони є фундаментом для дій та заходів, спрямованих на попередження чи боротьбу з насильством. У відомому Всесвітньому звіті про насильство та його вплив на здоров’я наведені основні фактори ризику, серед яких: низький рівень освіти, злиденний стан родини, насильство, пережите в дитинстві, прийняття моделі поведінки чоловіка, наділеного великими правами, прийняття традиційних сімейних ролей, домінування чоловіка у стосунках, часті конфлікти та їхня ескалація, толерантне ставлення суспільства до проявів насильства, неефективна робота органів по боротьбі з насильством.
Насильство може проявлятись в різномантіних формах, з різним ступенем інтенсивності та сталості. Однак, які б форми вони не приймало, завжди ми маємо факт порушення однією людською істотою прав іншої, демонстрацію нездатності насильника будь-якими іншими шляхами врегулювати свої стосунки з іншою людиною та прагнення її контролювати.
Програма
Модуль триденного тренінга складається з блоків, кожен з яких розрахований на один робочий день. Тренінг охопить наступні теми:
- 1й день: Робота з жінками, що стали жертвами насильства в родині (включаючи акції в медіа; кампанії громадського інформування; лобіювання офіційних осіб).
- 2й день: Робота з насильниками.
- 3й день: Створення груп підтримки – груп взаємодопомоги.
1й день
Фонд “Спілка жінок” напряму працює з жінками та дітьми, що стали жертвами різних видів насильства. Демонстрація моделей нашої роботи надасть можливість усім присутнім познайомитись з методами індивідуальної та групової роботи з жінками, жертвами насильства. Ми б хотіли зупинитись на таких темах:
- Теоретична база розуміння факту насильства в родині (види, профіль жертв та профіль насильника).
- Середовище, в якій проявляється насильство, та усвідомлення факту насильства.
- Колесо насильства в родині (робота в малих групах та презентації).
- Травма та робота з травмою.
- Посттравматичний стресовий синдром (ПТСС).
- Індивідуальна робота з жертвою (принципи роботи, симулювання ситуацій).
- Підвищення рівня суспільної самосвідомості в області проблем насильства в родині, з метою мотивації жертв насильства до дії (заходи в ЗМІ, кампанії серед широкої громадськості, лобіювання чиновників тощо).
Посилення громадського усвідомлення проблеми насильства, з метою мотивації жертв насильства до реакції:
- акції в медіа;
- кампанії громадського інформування;
- лобіювання офіційних осіб.
2й день
Психосоціальна робота з людьми, які проявляють насильство в родині, включає в себе індивідуальну та групову роботу штатних співробітників нашої організації, спрямовану на припинення та протидію насильству в родині. Робота передбачає, що насильник в майбутньому усвідомить свою поведінку, навчиться брати відповідальність за свої вчинки, засвоїть ряд навичок з самоконтролю над емоціями та поведінкою, прийме соціальні навички та змінить власні переконання, що викликають прояви насильства.
Під час психосоціальної роботи до уваги беруться конкретні умови, психологічний та соціальний контекст, в якому відбуваються акти насильства в родині, де частіше за все в ролі насильника виступає чоловік, а об’єктом насильства стає жінка. Частіше за все це є наслідком нерівноправності у стосунках між чоловіком та жінкою, вкоріненої в патріархальній традиції. Згідно такої традиції, чоловік виховується з вірою у власне природне право і в те, що він може використовувати свою природну фізичну силу для контролю поведінки партнера.
Саме тому насильство в родині, перш за все, розглядається як акт вивченої поведінки, а не як наслідки індивідуального психологічного розладу, застосування засобів залежності чи порушених відносин в родині. Застосування насильства у відносинах в родині є актом вибору, і кожна людина, що скоює насильство, відповідальна за такий вибір и повинна за нього відповідати. Не дивлячись на те, що чоловіки соціалізовані таким чином, що часто вірять у своє “природне право” контролювати жінку та дітей, а деколи середовище спілкування провокує їх на застосування сили в урегулюванні відносин у родині, – не дивлячись на все це, чоловіки здатні обрати іншу модель поведінки, в якій вони несуть відповідальність за власну поведінку, можуть оволодіти методами ненасильницького шляху вирішення конфліктів в родині.
Деякі чоловіки самі в період дорослішання ставали жертвами насильства, деякі переживали різні інші види травм, в тому числі і фізичні тортури під час воєнних дій, або ж перенесли порушення, пов’язані з посттравматичним стресовим синдромом. Часто вони схильні свій досвід використовувати в якості виправдання своєїнасильницької поведінки. Співробітники, що проводять роботу з такою категорією осіб, повинні завжди вміти розпізнати та відокремити досвід насильника як жертви чи травмованої особистості від його персональної відповідальності за насильство, спрямоване ним по відношенню до іншої людини.
Будь-яке недооцінене чи виправдане застосування насильства на підставі власного досвіду чи складностей лише зміцнює в подальшому бажання знову застосувати насильство.
Нижче наведені основні задачі, що стоять перед учасниками психосоціальної роботи:
- Припинення та запобігання насильницькій поведінці в родині.
- Усвідомлення власної насильницької поведінки та згода брати відповідальність за неї.
- Встановлення механізмів самоконтролю над своїми емоціями та поведінкою.
- Засвоєння соціальних навичок, здатних замінити агресивну модель поведінки, засвоєння неагресивних моделей поведінки.
- Зміна в розумінні моделі партнерських відносин в родині.
3й день.
Тренінг для проведення груп взаємодопомоги буде проводитись відповідно до програми організації FENOMENA – Кралево, Сербія, яка має акредитацію від Міністерства охорони здоров’я Республіки Сербія та призначена для організації та проведення груп взаємодопомоги для осіб, що перенесли різний травматичний досвід.
Мета навчання – вивчення та апробація соціальних послуг для формування та проведення груп взаємодопомоги для жінок та чоловіків (починаючи з планування та представлення групи, шляхом визначення профілю учасників та задач групи, формування протоколу групи і до проведення сесій, згідно програми “Міць змін”).
Тренінг буде заснований на комбінуванні індивідуальної роботи, роботи в парах, а також роботи в малих групах, узгодженні розроблених цілей, задач та заходів під час пленуму. Результати роботи в малих групах та пленарних дискусіях будуть винесені на дошку та стануть доступними для всіх учасників роботи для можливості пов’язати всі елементи обговорення в єдине ціле.
Після закінчення тренінгу, всі учасники зможуть застосувати навички в роботі з жертвами насильства і з насильниками, а також для роботи з іншими кризовими групами.
Навчання має гарантувати як мінімум наступні компетенції:
- Розуміння акту насильства в родині по відношенню до жертви (що вижила).
- Розуміння визначення насильства в родині.
- Розуміння культурних, соціальних та сімейних аспектів виникнення насильства в родині.
- Володіння знаннями про методи, якими користується насильник для підтримання свого домінування та контролю у відносинах з жертвою.
- Розуміння динаміки виникнення та реалізації насильницьких відносин.
- Розуміння методів, що використовуються насильниками для скоєння насильства над дітьми та маніпулювання ними.
- Володіння знаннями про індикатори ризиків та небезпек для жертв.
- Розуміння процедури надання захисту дітям, інформації про служби, задіяні в захисті та опіці над дітьми.
- Вміння працювати та розробляти плани безпеки.
- Розуміння впливу роботи з насильством для самих спеціалістів.
- Методи розробки кампаній з громадського інформування, з метою підвищення рівня суспільного розуміння проблем.
- Шлях встановлення контактів з медіа.
Вимоги до учасників
Тренінг призначений для психологів та співробітників соціальних служб неурядових організацій, які працюють в галузі вирішення проблем, пов’язаних з насильством в родині, тобто для спіробітників НКО із захисту жінок, а також НКО, які допомагають військовим реінтегруватись у суспільство.
Учасники мають відповідати професійній орієнтації, спрямованій на роботу з людьми (психолог, лікар, психіатр, соціальний працівник з відповідною освітою, соціальний педагог, дефектолог). Окрім власних професійних та додаткових знань, учасники також мають демонструвати:
- Чіткі причини та мотивації для роботи з особами, які скоюють насильство.
- Готовність до навчання, особистісного та професійного росту.
- Розуміння та прийняття теоретичних засад виникнення насильства в родині, а також як ці знання застосовуються на практиці.