«Як знайти спільну мову?» – у субгрантовом проекті форум-театру в Івано-Франківську
“Роби, що любиш, допомагай іншим!” – популяризація соціального підприємництва як ефективного інструменту соціально-економічної реабілітації після конфліктів
12. лютого 2018
Громадсько-активні психотерапевти України на четвертому модулі сертифікованого навчання супервізії
2. березня 2018
«Як знайти спільну мову?» – так називається субгрантовий проект, який відбувся в Івано-Франківську і який реагує на актуальність конфлікту між російськомовними переселенцями і україномовним населенням міста, вільного вибору мови в західному місті Івано-Франківськ. За допомогою загальних тренінгів та публічних постановок за методом «Форум-театру» були створені безпечний простір і умови для відкритого діалогу, в якому образи і забобони, що виникли в результаті війни на сході України, змогли бути зруйновані мирним шляхом.
Субгрантовий проект «Як знайти спільну мову» є одним з 5-ти реалізованих проектів в рамках нашого навчального курсу «Використання методу форум-театру в переговорній і миротворчій діяльності». Його реалізатор Юлія Острогляд, з організації «Всеукраїнська асоціація «Українці для Донбасу і Криму», свого часу стала учасницею цього освітнього курсу, що дозволило їй, використовуючи набуті нові знання в області форум-театру, втілити власний миротворчий проект в життя. Мета проекту полягала в тому, щоб опрацювати внутрішній соціальний конфлікт як наслідок війни, в якому вибір мови (російської або української) прирівнюється до політичної позиції людини і, як наслідок, зіштовхує його з упередженнями та дискримінацією.
У проекті «Як знайти спільну мову» взяли участь двадцять жителів Івано-Франківська, а саме – десять російськомовних (переважно переселенців) і десять україномовних (переважно місцевих жителів).
На першому етапі проекту тренер Юлія Острогляд вирішила провести два окремих тренінги для російськомовних і україномовних учасників, результатом яких стали дві форум-постановки, де учасники показали своє одностороннє бачення конфлікту на ґрунті мови, як наслідку війни. На другому етапі всі двадцять учасників проекту працювали разом, де обидва сценарії були об’єднані в одну постановку під назвою «Як мова і язик посварилися».
Прем’єра форум-вистави «Як мова і язик посварилися », пройшла 3 серпня в Івано-Франківську, куди представники конфліктуючих сторін з числа вимушених переселенців і місцевого населення також були запрошені.
Дія відбувається на іменинах батька юнака Сашка, уродженця Івано-Франківська. На свято він приходить зі своєю нареченою Катею, яка є переселенкою з Криму. Сашко і Катя вітають батька і дарують в подарунок светр, на якому є написи російською мовою. Це одразу викликає незадоволення голови родини, і він відмовляється брати подарунок. В цей же час до Каті починаються претензії, з приводу того, що їй необхідно вивчити українську мову.
Далі в гості приходять батьки Каті, які також є переселенцями з Криму. У розмові вони скаржаться на те, що в Івано-Франківську ніхто не розмовляє російською, а їм дуже важко розуміти і вивчати українську мову. Ця розмова знову провокує конфлікт. Батько Сашка висловлює свою думку, що, якщо живеш в Україні, то треба вчити українську мову і говорити тільки на ній. На що батьки Каті відповідають, що звикли за багато років говорити російською мовою, їм важко буде вивчати заново, тим більше, що їх і так всі розуміють.
На святі також присутня сестра господаря будинку, Оксана, яка 20 років прожила в східній Україні, одружена з уродженцем Донецької області. Після того, як її чоловік загинув на війні на сході України в 204 році, вона повернулася до брата в Івано-Франківськ. Оксана також докоряє Каті в небажанні вивчати українську мову, тому що сама вона, в свою чергу, переїхавши на схід, доклала багато зусиль і вивчила російську.
Взаємні докори переростають у відкритий конфлікт. Катя не знаходить в собі сили, щоб захистити свою позицію. А після того, як її батьки втручаються в конфлікт, починається бійка.
У цей момент вистава закінчується, а джокер (так в форум-театр називається ведучий) починає форум, тобто відкриту дискусію з пошуком рішень для конфлікту, показаного в постановці, і відкриває сцену для публіки. Адже мета форум-театру полягає саме в тому, щоб спільно знайти такі варіанти дій, завдяки яким конфлікт можна було мирно врегулювати, а в кращому випадку – уникнути його. Кожен глядач має можливість вплинути на показаний конфлікт в той момент, коли він, або вона, виходить на сцену і, замінюючи того чи іншого актора, програє альтернативну поведінку в представленому конфлікті. Таким чином, в ході форуму різні варіанти дій, пропоновані аудиторією, перевіряються безпосередньо на сцені на наявність потенціалу до вирішення конфлікту, що триває до спільного його урегулювання.
Таким чином, два рази на сцені замінили Сашка, нареченого Каті, що в обох випадках зайняв більш активну позицію в конфлікті і став медіатором між батьками, Катею і її сім’єю. У першому випадку, Сашко спробував захистити свою наречену, поставивши особистісні позитивні якості Каті і її любов вище вибору мови. У другому випадку він нагадав присутнім, що всі вони, незалежно від мови, є українцями, що живуть в одній країні і, отже, повинні спробувати розмовляти один з одним, а не проти один одного – незалежно від того, якою мовою. Слова Сашка вплинули і привели до відкритої розмови між усіма учасниками конфлікту. Вони проявили взаємний інтерес до життєвої ситуації кожного з них, на яку вплинула війна, втеча із зони військових дій і непередбачений приплив вимушених переселенців.
Показана в постановці проблема була актуальна для багатьох глядачів в аудиторії, які пережили подібний досвід з початку військових дій. Як україномовні, так і російськомовні учасники форуму відзначили, що прояв дискримінації існує як по відношенню до одних, так і до інших мов, а наявність мовної відмінності штучно використовується для поділу і розколу людей на західних і південно-східних Українців.
Субгрантовий проект «Як знайти спільну мову» виявив існуючі мовні бар’єри, які є наслідком війни, і показав, як за допомогою делікатного аналізу конфлікту і постановки форум-театру організувати відкритий простір для діалогу. Завдяки такому діалогу учасники проекту змогли подолати мовні бар’єри і стереотипне мислення через індивідуальний обмін і розуміння страхів і потреб своїх опонентів.
Повну версію постановки форум-театру «Як мова і язик посварилися », можна побачити в наступному відео:
